Оксана разом із двома дітьми мешкала в Куп’янську, Харківської області. Коли почалось повномасштабне вторгнення, її родина зазнала важких випробувань, адже місто майже одразу було окуповане.
Пані Оксана ділиться спогадами: «Жити в окупації – це страшно. Щоденні обстріли, постійна небезпека та психологічне насильство. Моя молодша дитина досі не розмовляє через пережитий стрес.»
Під час деокупації міста росіяни почали нещадно обстрілювати житлові квартали. Житло родини було пошкоджено. Вилетіли всі вікна разом із рамами, тріснули бокові стіни по всьому будинку, ракета поцілила у комунальні комунікації, що призвело до зупинки подачі гарячої та холодної води та відсутністі каналізації. Роботу жінка втратила ще раніше, адже навчальний заклад, у якому вона працювала вихователем, зайняли окупанти, а пізніше школа була вщент зруйнована. Тож Оксана разом із дітьми була вимушена виїхати до Харкова.
До нашої організації Оксана звернулася не лише за гуманітарною допомогою, але і з надією та проханням допомогти їй повернутися до своєї професії медичної сестри. Жінка була дуже рішуче налаштована навчатися та працювати, адже її родині немає куди повертатися – їм треба навчитися жити у новому місті.
В рамках проєкту “Допоможемо, підтримаємо, переможемо” ми допомогли їй пройти курси підвищення кваліфікації, надали професійне обладнання для цього, адже навчання проходило в офлайн-режимі, а також знайшли вакантне місце у Харківській комунальній установі швидкої невідкладної допомоги.
В ході соціального супроводу Оксані було надано допомогу у вигляді необхідних предметів побуту, одягу та взуття, продуктів харчування та засобів гігієни. Додатково жінка отримала психологічну підтримку та кваліфіковану юридичну консультацію з питань спадкування, відновлення житла та реструктуризації боргів.
Нині Оксана працює за фахом та має стабільний дохід, що дозволяє їй смостійно забезпечувати свою родину.
Ми пишаємося її досягненнями та готові підтримувати кожного, хто потребує допомоги.
