З глибоким сумом команда Громадської організації «Чистий Аркуш» повідомляє про загибель нашого колеги та друга — Олександра Савченка, який героїчно віддав своє життя, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.
Олександр народився 23 жовтня 1985 року у місті Харків. Після навчання у Харківському автотранспортному технікумі служив у Збройних Силах України, а згодом працював за фахом. У 2016 році одружився та став батьком сина Кирила.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр вирішив змінити напрям своєї діяльності, адже прагнув допомагати людям.
З січня по грудень 2023 року він був волонтером у ГО «Чистий Аркуш» у Харкові та Харківській області — організації, яка є імплементуючим партнером з питань захисту Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні.
До обов’язків Олександра входили:
соціальна та психоемоційна підтримка людей, які постраждали від війни, торгівлі людьми, експлуатації чи насильства; доставка гуманітарної допомоги постраждалим від бойових дій, вимушено переміщеним особам та соціально незахищеним верствам населення; організація звітності, комунікація з державними структурами та партнерами.Із січня по травень 2024 року Олександр займав посаду менеджера із закупівель та логістики в нашій організації в межах проєктів, реалізованих спільно з DRC та Представництвом МОМ в Україні.
Він був відповідальним за відбір постачальників, організацію закупівель, формування логістичних маршрутів і доставку допомоги.
У команді «Чистого Аркуша» Олександр зарекомендував себе як дисциплінований, ініціативний і творчий працівник. Його вирізняли людяність, пунктуальність, високий професіоналізм і здатність знайти спільну мову з кожним. Він завжди був готовий взяти на себе додаткову роботу — і завжди виконував її якісно та вчасно.
У серпні 2024 року Олександр добровільно знову став до лав Збройних Сил України — як старший солдат, стрілець взводу охорони 65-го військового мобільного госпіталю у м. Лозова Харківської області. Згодом продовжив службу у військовій частині А4071, де брав безпосередню участь у бойових діях на Харківському напрямку, як командир екіпажу безпілотного літального апарату взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів..
У серпні 2025 року він вирішив здобути вищу освіту та став студентом факультету прокуратури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
За проявлену мужність, самовідданість і відвагу Олександр Савченко був неодноразово відзначений нагородами.
Він отримав відзнаку командира 113-ї окремої бригади територіальної оборони — за врятування побратима під час бойових дій, а також відзнаку Президента України «За оборону України» — за особисту мужність, стійкість і вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України.
28 вересня 2025 року Олександр Савченко загинув під час виконання бойового завдання на Вовчанському напрямку Харківської області.
Сьогодні ми схиляємо голови перед його подвигом.
Олександр залишиться в нашій пам’яті не лише як колега, а як людина з великим серцем, яка жила з любов’ю до людей і України.
Світла пам’ять Герою 
Вічна слава Захиснику України — Олександру Савченку 
